Знов літо, сонце, ніжний вітерець…
Знов музика життя лунає дзвінко.
Ти озираєшся – а це ще не кінець ,
Але нова, заповнена сторінка.
Здавалось би, лиш вчора перший крок…
Нові обличчя, усмішки несмілі…
Сьогодні ж – це останній наш урок,
Фінальні настанови, слова, цілі.
Все ніби було звично, як завжди:
Хтось хвилювався, хтось хотів все знати…
А серце просить – доле, підожди.
Я хочу мить цю назавжди запам’ятати.
Ще наче й діти, але разом з тим –
Дорослі вчинки, погляди і дії.
Ви вміли бути прикладом простим,
Як не втрачати у житті надії.
Ви завжди вміли дивувати і творить.
Колись – слухняні, а колись – не
дуже…
Бувала й емоційна в класі мить,
Та не були ніколи ви байдужі.
Сьогодні хочу дякувати Вам
За ті уроки, що пройшли ми поруч.
Не за оцінки чи щоденний гам,
А за уміння, що відкрили ви власноруч.
Завжди лишайтесь гідними людьми,
Якими я вас бачила в ці роки.
Хай не буде у вас в житті пітьми,
І хай легкі будуть щоденні кроки.
Хай мрії всі юнацькі стануть враз
Дорослими досягненнями сміло
Хай всі незгоди оминають вас,
А сильними будуть і дух, і тіло!
Цінуйте тих, хто дарував вам всім життя,
Вклоняйтесь низько рідному порогу.
Тоді кожна хвилина майбуття
Буде для вас благословенна в Бога.
Хай праця буде щедра на плоди,
Мандруйте вибраними в світ шляхами.
Хай все буде у вас «з роси, й води»,
А ми будем радіти разом з вами.
